Swami Vivekananda
Swami Vivekananda Tsytaty pro момент
Якщо ти можеш досягти цілковитого спокою хоча б на одну мить — ти вже досягнув мети.
Якщо ти наважишся сказати, що ти вільний — ти вільний уже в цю мить. Якщо скажеш, що ти зв’язаний — ти залишишся зв’язаним.
У ту мить, коли я усвідомив Бога, що сидить у храмі кожного людського тіла; у ту мить, коли я стаю в пошані перед кожною людиною й бачу в ній Бога — саме тоді я вільний від кайданів, усе, що зв’язує, зникає, і я вільний.
Коли ми приходимо до безприв’язаності, тоді можемо зрозуміти дивовижну таємницю Всесвіту: як він є водночас напруженою діяльністю і водночас глибоким миром; як він працює кожної миті й відпочиває кожної миті.
Ми ніби розділені й обмежені через наше незнання; і стали, так би мовити, маленькими пані «так-і-так» та паном «так-і-так». Але вся природа щомиті викриває цю омана. Я — не той маленький чоловік чи маленька жінка, відрізані від усього; я — єдине універсальне існування. Душа у своїй величі піднімається щомиті й проголошує свою власну внутрішню Божественність.
Досконале життя — це суперечність у термінах. Саме життя — стан безперервної боротьби між нами та всім, що зовні. Кожної миті ми насправді боремося з зовнішньою природою, і якщо нас перемагають — наше життя має припинитися. Наприклад, це безперервна боротьба за їжу й повітря. Якщо не стане їжі або повітря — ми помираємо. Життя не є простою річчю, що рівно тече, — це складний наслідок. Ця складна боротьба між тим, що всередині, і зовнішнім світом — і є те, що ми називаємо життям. Тож ясно: коли ця боротьба припиняється, настає кінець життя.
Коли настає остання мить, похвала й осуд будуть для тебе, для мене й для інших однаковими. Ми тут, щоб працювати, і коли прийде поклик — нам доведеться залишити все.
Якщо ти хочеш жити, ти маєш щомиті «вмирати» для цього. Життя і смерть — лише різні вирази однієї й тієї самої речі, яку дивляться з різних точок зору; це спадання й підйом однієї хвилі, і вони утворюють одне ціле.
Ми хочемо поклонятися живому Богові. Я за все життя не бачив(ла) нічого, окрім Бога, і ти теж… Він всюди, промовляє: «Я є». Лише коли ти відчуваєш «Я є», ти усвідомлюєш існування. Куди нам іти, щоб знайти Бога, якщо ми не можемо побачити Його в наших власних серцях і в кожній живій істоті?
Не бійся нічого. Ти зробиш дивовижну роботу. Саме страх — велика причина страждань у світі. Саме страх — найбільша з усіх забобонів. Саме страх є причиною всіх наших бід, а безстрашність приносить небеса навіть за мить. Тому: «Пробудись, прокинься і не зупиняйся, доки не буде досягнуто мети».
Ми бачимо в більшості людей у кожній країні віру в те, що колись цей світ стане досконалим: не буде хвороб, смерті, нещастя чи зла. Це дуже добра думка, дуже добра рушійна сила, щоб надихати й піднімати невігласів. Але якщо ми на мить подумаємо, то побачимо прямо на поверхні, що так бути не може. Як це можливо, якщо добро і зло — це лицевий і зворотний боки однієї монети? Як можна мати добро без зла одночасно?
Якщо ти злишся, а потім стаєш щасливим, то наступної миті гнів минає. З того гніву ти створив наступний стан. Ці стани завжди взаємозамінні. Вічне щастя й вічне нещастя — це мрія дитини.
Медитація — це різновид молитви, а молитва — медитація. Найвища медитація — думати ні про що. Якщо ти можеш лиш на мить залишитися без думок — прийде велика сила.
Що таке спасіння? Жити з Богом. Де? Де завгодно. Тут — у цю мить. Одна мить у нескінченному часі — так само добра, як будь-яка інша мить.
Продовжуй повторювати: «Я вільний». Неважливо, якщо наступної миті прийде оманлива думка й скаже: «Я в кайданах». Розгіпнотизуй усе це.
Саме страх є причиною наших бід, а безстрашність приносить небо вже в одну мить. «Землю насолоджують герої» — і це незмінна істина.