Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Нехай церкви проповідують доктрини, теорії, філософії скільки завгодно, але коли йдеться про поклоніння — справжню практичну частину релігії — це має бути так, як каже Ісус: «Коли молишся, увійди в свою кімнату, зачини двері й молись Отцю твоєму, що в таємниці».
Царство небесне — всередині нас. Єврейська ідея була про царство небесне на цій землі. Але це не була думка Ісуса.
Це нерозумне твердження — вірити в учення Ісуса Христа й водночас вважати, що більша частина його вчень не має застосування в теперішній час. Якщо ти кажеш, що причина, чому сили не слідують за тими, хто вірить (як казав Христос, що буде), полягає в тому, що в тебе недостатньо віри й ти недостатньо чистий — тоді це буде нормально. Але сказати, що вони не мають застосування в теперішній час, — це смішно.
