Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Хімія перестає вдосконалюватися, коли знаходять один елемент, з якого можна вивести всі інші. Фізика перестає прогресувати, коли знаходять одну силу, з якої всі інші є проявами. Так само релігія перестає прогресувати, коли досягають єдності — а це й є випадок із індуїзмом.
Душа не складається з жодних матеріалів. Вона — неподільна єдність. Тож вона має бути незнищенною.
У Всесвіті є лише одна Душа. Немає «тебе» чи «мeне»; усі різноманітності зливаються в абсолютну єдність — єдине нескінченне існування, Бог.
Джива (індивідуальна душа) — свідомий правитель цього тіла, у якому п’ять життєвих принципів з’єднуються в єдність; і водночас саме ця Джива є Атманом, бо все — Атман.
