Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Життя без смерті й щастя без страждань — це суперечність, і ні те, ні інше не можна знайти окремо, бо кожне з них є різним виявом того самого.
Кожна окрема істота є центром для виявлення певної сили. Ця сила накопичена як результат наших попередніх діянь, і кожен з нас народжується з цією силою за спиною.
Прана — рушійна сила світу, і її можна побачити в кожному виявленні життя.
У кожній людині й у кожній тварині, якими б слабкими чи злими вони не були, великими чи малими, перебуває одна й та сама всеприсутня, всезнаюча Душа. Відмінність не в Душі — відмінність у прояві. Між мною і найменшою твариною різниця лише в прояві, але як принцип він такий самий, як я: він мій брат, у нього та сама Душа, що й у мене. Це — найвеличніший принцип, який проповідувала Індія.
Чи купатимешся ти в Ґанґі тисячу років, чи будеш їсти лише рослинну їжу такий самий час — якщо це не допомагає прояву Самості, знай: усе це марне.
