Swami Vivekananda

Swami Vivekananda

Видатний індійський духовний лідер.

Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.

Swami Vivekananda Tsytaty pro Бажання

  • Цнотливість, ненавинення, прощення навіть найбільшого ворога, істина, віра в Господа — це всі різні вритті. Не лякайся, якщо ти не досконалий у всьому цьому; працюй — і вони прийдуть. Той, хто відмовився від усієї прив’язаності, від усього страху й від усякого гніву; чия душа вся пішла до Господа; хто знайшов притулок у Господі; чиє серце стало очищеним — з яким би бажанням він не прийшов до Господа, Він дарує йому це. Тому поклоняйся Йому через знання, любов або зречення.
  • Пам’ятай: справжня релігія — це любов. «Дурень той, хто, живучи на берегах Ґанги, шукає викопати маленьку криничку для води. Дурень той, хто, живучи поруч із копальнею алмазів, витрачає життя на пошуки скляних намистин». Бог — це та копальня алмазів. Ми справді дурні, якщо віддаємо Бога за легенди про примар чи літаючих чудовиськ. Це хвороба, хворобливе бажання.
  • Відречення — ненасильство — недеструктивність — це ідеали, до яких треба прийти, відмовляючись від дедалі більшої «світськості», від дедалі більшого опору, від дедалі більшої руйнівності. Тримай ідеал перед очима й працюй у його напрямі. Ніхто не може жити у світі без опору, без руйнування, без бажання. Світ ще не дійшов до того стану, коли ідеал можна здійснити в суспільстві.
  • Медитативний стан — найвищий стан існування. Поки є бажання, справжнє щастя не може прийти. Лише споглядальне, «свідче» дослідження об’єктів приносить нам справжнє задоволення й щастя. Тварина має щастя в відчуттях, людина — в інтелекті, а Бог — у духовному спогляданні. І лише душі, що досягла цього споглядального стану, світ справді стає прекрасним. Для того, хто не бажає нічого й не змішує себе з тим, що є, різноманітні зміни природи стають одним панорамним видовищем краси й величі.
  • Чим більше ти думаєш про себе як про сяючу безсмертну Духовну сутність, тим сильніше прагнутимеш бути цілковито вільним від матерії, тіла й відчуттів. Це — палке бажання свободи.
  • Бажання можна викорінити, міцно вбираючи чотири якості: Джнан, Атманішта, Вайраґ’я, Дгарма — і повноцінну відданість Богові.
  • Ми прив’язані до землі бажанням і також до Бога, неба та ангелів. Раб — це раб, чи то перед людьми, чи перед Богом, чи перед ангелами.
  • Відмовся від будь-якого бажання насолод у земному чи небесному. Керуй органами чуттів і керуй розумом. Терпи будь-які страждання, навіть не усвідомлюючи, що ти нещасний. Думай ні про що, окрім духовної свободи.