Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Кожна дрібниця, кожен атом у всесвіті перебуває в постійній зміні й русі, але весь всесвіт загалом незмінний, бо рух або зміна — відносні. Ми можемо мислити щось у русі лише порівняно з тим, що не рухається.
Суб’єктивний світ керує об’єктивним. Зміни тему — і об’єкт неминуче зміниться; очисти себе — і світ буде очищений.
Усяке об’єктивне задоволення в довгій перспективі мусить принести біль — через сам факт зміни або смерті.
Кожна зміна нав’язується нам.
Вільним є лише те, що незмінне, і вільним є лише те, що не змінюється; бо зміни породжуються чимось зовнішнім для речі або всередині самої речі — тим, що сильніше за оточення.
Тіла приходять і зникають, але душа не змінюється.
