Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
У ту мить, коли я усвідомив Бога, що сидить у храмі кожного людського тіла; у ту мить, коли я стаю в пошані перед кожною людиною й бачу в ній Бога — саме тоді я вільний від кайданів, усе, що зв’язує, зникає, і я вільний.
Людина може думати про божественне лише по-людськи; для нас Абсолют можна висловити лише нашою відносною мовою.
Є вівтарі, але тут — найвеличніший із вівтарів: живе, свідоме людське тіло. І поклонятися на цьому вівтарі — значно вище, ніж поклонятися будь-яким мертвим символам.
Великі події піднімають навіть найнижчих людей до якоїсь величі, але справді великою є лише та людина, чий характер великий завжди — однаковий, де б вона не була.
