Swami Vivekananda
Swami Vivekananda Tsytaty pro роботу
Цнотливість, ненавинення, прощення навіть найбільшого ворога, істина, віра в Господа — це всі різні вритті. Не лякайся, якщо ти не досконалий у всьому цьому; працюй — і вони прийдуть. Той, хто відмовився від усієї прив’язаності, від усього страху й від усякого гніву; чия душа вся пішла до Господа; хто знайшов притулок у Господі; чиє серце стало очищеним — з яким би бажанням він не прийшов до Господа, Він дарує йому це. Тому поклоняйся Йому через знання, любов або зречення.
Але на висотах Гімалаїв я маю місце, куди я вирішив не впускати нічого, окрім чистої істини. Там я хочу розвинути цю думку, про яку говорив вам сьогодні. Там є англієць і англійка, які відповідають за місце. Їхня мета — навчати шукачів істини й виховувати дітей без страху й без забобонів. Вони не почують про Христів, Будд, Шив і Вішну — ні про кого з них.
Шрі Рамакрішна значно більший, ніж учні розуміють його. Він втілення безмежних духовних ідей, здатних розвиватися безмежними способами… Один погляд його милостивих очей може за цю мить створити сотні тисяч Вівекананд. І якщо він вирішить тепер працювати не через інших, а через мене — зробивши мене своїм інструментом — я можу лише вклонитися його волі.
Коли ми приходимо до безприв’язаності, тоді можемо зрозуміти дивовижну таємницю Всесвіту: як він є водночас напруженою діяльністю і водночас глибоким миром; як він працює кожної миті й відпочиває кожної миті.
…Почекай, моя дитинко, почекай і працюй над цим. Терпіння, терпіння…
Відречення — ненасильство — недеструктивність — це ідеали, до яких треба прийти, відмовляючись від дедалі більшої «світськості», від дедалі більшого опору, від дедалі більшої руйнівності. Тримай ідеал перед очима й працюй у його напрямі. Ніхто не може жити у світі без опору, без руйнування, без бажання. Світ ще не дійшов до того стану, коли ідеал можна здійснити в суспільстві.
Коли настає остання мить, похвала й осуд будуть для тебе, для мене й для інших однаковими. Ми тут, щоб працювати, і коли прийде поклик — нам доведеться залишити все.
Кожен із нас молиться вдень і вночі за принижених в Індії, яких міцно тримають бідність, жрецькі хитрощі й тиранія — моліться за них вдень і вночі. Я не якийсь мета-лікар, не філософ і навіть не святий. Але я бідний, я люблю бідних… Нехай ці люди стануть для вас Богом — думайте про них, працюйте для них, моліться за них невпинно — і Господь покаже вам шлях.
Як довго ти пам’ятаєш, що саме Господь змушує тебе працювати? Але якщо ти знову й знову так аналізуватимеш, настане стан, коли его зникне, а на його місце прийде Господь. Тоді ти зможеш справедливо сказати: «Ти, Господи, охороняєш усі мої дії зсередини». Але, друже мій, якщо его займає весь простір у твоєму серці, то де ж, власне, знайдеться місце для Господа? Господь справді відсутній!
Кожна нація має свій особливий спосіб праці. Дехто працює через політику, дехто — через соціальні реформи, дехто — іншими шляхами. У нас релігія — єдина основа, якою ми можемо рухатися.
Можливо, мені буде добре вийти за межі власного тіла — скинути його, як непотрібний одяг. Але я не перестану працювати! Я надихатиму людей усюди, доки світ не дізнається, що він єдине з Богом.
Людина має жити в цьому світі, як листок лотоса: він росте у воді, але вода ніколи не змочує його. Так і людина має жити у світі: серце — до Бога, а руки — до праці.
У ці дні інтелектуального пробудження та дедалі наполегливішого утвердження публічної думки святі місця індусів, їхній стан і спосіб праці не уникли пильного ока критики; і це місто, будучи святим для всіх індусів, не перестало приваблювати свою повну частку осуду.
Діти тих давніх аріїв — з ласки Господа нехай у вас буде та сама гордість; нехай віра в ваших предків увійде в вашу кров; нехай стане частиною й суттю вашого життя; нехай працює на спасіння світу!
Працюй, мої діти, працюй усім серцем і душею! Ось у чому справа. Не май на увазі плід праці. А що, як ти підеш у пекло, працюючи для інших? Це варте більше, ніж здобути рай, шукаючи власне спасіння… Прийшов Шрі Рамакрішна й віддав своє життя за світ. Я теж пожертвую своїм життям.
Не бійся нічого. Ти зробиш дивовижну роботу. Саме страх — велика причина страждань у світі. Саме страх — найбільша з усіх забобонів. Саме страх є причиною всіх наших бід, а безстрашність приносить небеса навіть за мить. Тому: «Пробудись, прокинься і не зупиняйся, доки не буде досягнуто мети».
Якщо релігія й життя залежать від книжок або від існування будь-якого пророка, тоді загиньте всі релігії й книжки! Релігія — у нас. Жодні книжки чи вчителі не можуть зробити більше, ніж допомогти нам знайти її; і навіть без них ми можемо здобути всю істину всередині. Ти маєш вдячність до книжок і вчителів, але без рабської прив’язаності до них; і шануй свого Гуру як Бога, але не корись йому сліпо; люби його скільки зможеш, та думай сам. Жодна сліпа віра не врятує тебе — працюй над власним спасінням. Майте лише одну думку про Бога: що Він — вічна допомога.
Що піднімає людину й змушує її працювати? Сила. Сила — це добро; слабкість — це гріх.
Спокійна, мовчазна й наполеглива праця — без газетного шуму, без самореклами. Ти завжди маєш це пам’ятати.
Щойно ми ототожнюємо себе з тією працею, яку робимо, ми відчуваємо нещастя; але якщо ми не ототожнюємо себе з нею, ми не відчуваємо цього нещастя.