Ключова постать у представленні індійської філософії західному світу. Він відомий своїми промовами на Парламенті світових релігій у 1893 році, де він говорив про універсальність духовності та важливість релігійної толерантності. Його вчення наголошували на необхідності особистісного духовного розвитку та ідеї служіння людству як форми поклоніння. Він відіграв вирішальну роль у відродженні індуїзму та поширенні філософії Веданти у світі. Його робота надихнула багатьох досліджувати духовну та філософську думку.
Коли ми приходимо до безприв’язаності, тоді можемо зрозуміти дивовижну таємницю Всесвіту: як він є водночас напруженою діяльністю і водночас глибоким миром; як він працює кожної миті й відпочиває кожної миті.
Якщо в цьому пеклі світу можна принести хоч трохи радості й миру хоча б на один день у серце однієї людини — цього вже достатньо, щоб це було правдою. Це я дізнався, пройшовши все життя через страждання; усе інше — лише «місячне сяйво».
